Пригоди новорічної ялинки.

Дія відбувається на березі теплого південного моря, де ростуть кокоси і баобаби, але не ялинки.

Ведучий

Далеко-далеко, на розпеченому сонцем піщаному березі  синього-пресинього  моря у маленькій пальмовій хатинці жили Дід і Баба. Дід сіті плів та рибу ловив, а Баба, звісна річ, піч топила та юшку варила. І ось одного разу закинув Дід невід і витяг…

Дід (вражено)

Бабо, глянь, а де ти там?

Море викинуло нам

Знову чудо із глибин!

Баба (підходить)

Десять золотих рибин?

Дід

Та не риба! Глянь, таке,

Що й не скажеш враз яке.

Й пахне зовсім не водою,

А якоюсь як…смолою…

Баба (доторкнувшись)

А колюче, наче голка!

Ні, не буде з нього толку! (відходить)

Дід

Почекай, не поспішай
 роздивитись краще дай.

Схоже щось чудне оце

На заморське деревце.

В нас ростуть кокоси, бабо,

Та столітні баобаби…

Баба

Значить, це щось чарівне…

Не забув Господь мене!

Попрошу я шубу, хату,

Грошей щоб було багато.

Вже тепер я мудра стала.

Рибка золота забрала

Все назад. Лиш це лишила (показує старі ночви)

Отаке я наробила…

Та тепер зроблю як слід.

Відійди подалі, дід!

Дід відходить. (до Ялинки)

О чудесна деревинко!

Побудуй мені хатинку,

Дай намисто і спідницю,

Шубу з білки чи куниці.

Як усе це зробиш скоро –

Знов відпустимо у море.

Ялинка (стрепенувшись)

Ні, не хочу я у море!

Бачите,  у мене горе:

Злий Вітрисько-Вітрюган

Налетів, як ураган,

Шарпав, бив мене, жбурляв,

Голочки мої пом’яв,

А тоді у море кинув,

Щоб мій слід у ньому згинув.

 Так я тут і опинилась…

Дід

Чим же ти так провинилась?

Ялинка

Я нічого не зробила,

Лиш Снігурка приїздила,

Запросила на пікнік

Зустрічати Новий рік.

Дід

Хто такий той Новий рік –

Звірина чи чоловік?

Ялинка

Новий рік – чудове свято,

Сміху там завжди багато.

Я щороку там буваю

 І його я зустрічаю.

Відвезіть мене назад.

Дід Мороз так буде рад.

Дід

Жаль тебе, але у нас

Човен протіка якраз.

Баба

Ти у нас і залишайся,

А додому не вертайся.

Ялинка

Що ви, що ви! Я не можу,

Я ж на зрадницю не схожа!

Дома вже мене чекають,

 Діти сльози проливають…

Без Ялинки Новий рік –

Як без щастя чоловік.

Баба

Ну а нам не треба щастя?

Чи нехай бабуся Настя

Без Ялиночки святкує?

Дід

Тихше, бабо, бачиш, чуєш? (показує вбік, де видніються якісь постаті)

Ялинка

Може, це мене шукають?

Бач, руками як махають.

Баба

Хай махають. Все одно

Ми тебе не віддамо! (до діда)

Діду, дай скоріш бінокля

Чи якогось там монокля!

Подивлюся, хто іде,

 Роздивлюся, що і де.

Дід віддає бінокль, Баба дивиться у нього і коментує побачене.

Дивина! Чи міраж, а чи мана?

Люди… Лантух… Якийсь віз…

(здивовано)

Тягнуть воза без коліс!

Усі троє відходять за куліси, а з протилежного боку сцени з’являються Дід Мороз і Снігуронька. Дід  Мороз з бородою і в шапці, але одягнений у футболку і шорти, на ногах кеди. Снігуронька одягнена аналогічно. Дід Мороз із зусиллям тягне санки по уявному піску, Снігуронька підпихає ззаду. На санках великий мішок з подарунками. Зупиняються. Снігуронька втомлено сідає на санки.

Снігуронька

Я, дідусю, більш не можу…

Я вже на бурульку схожа,

 Що за хвильку геть розтане,

І її уже нестане.

Дід Мороз

Всю пустелю обійшли,

А Ялинки не знайшли…

Снігуронька

Де ж її іще шукати?

Може, нам назад вертати?

Дід Мороз

Ні, її заніс Вітрисько,

Чую я: вона десь близько.

Уставай, підемо далі.

Що, пісок попав в сандалі?

Снігуронька

Ні, пісок –то не страшне.

Сонце так пече  мене…

Якби трішки освіжитись,

 Хоч би де води напитись.

Обоє рухаються до центру сцени, тягнучи за собою санки. Їм назустріч виходять Дід, Баба та Ялинка, всі пильно придивляються, бажаючи впізнати несподіваних гостей.

Ялинка

Хтось такий, що не впізнаю…

Наче я давно їх знаю,

А впізнати щось не можу…

Дід Мороз (підходячи)

Може, хтось нам допоможе?..

Дід

Звідки ви такі взялися?

Вас не шторм сюди заніс?

Він приніс нам гостю з лісу.

Он, уже відерце сліз! (показує на Ялинку)

Дід Мороз

Хто ж тут сльози проливає?

Дід

А хіба я, діду, знаю?

Якесь дивне деревце…

Дід Мороз

Деревце?

Дід

Ага, оце. (показує знову на Ялинку)

Дід Мороз

Це ж вона! Її шукаю!

Як вам дякувать, не знаю.

Ми вже скрізь її шукали,

Ледь від спеки не розтали. (до Ялинки)

Ну а ти, красуне, ось…

 Що з тобою відбулось?

Ялинка

Злий Вітрисько-Вітрюган

Налетів, як ураган,

Шарпав, бив мене, жбурляв,

Голочки мої пом’яв

А тоді у море кинув,

Щоб мій слід у ньому згинув.

 Так я тут і опинилась…

Снігуронька

Ой, чого ти натерпілась!

Та тепер скінчилось горе.

Ми повернемось за море,

Новий рік стрічати будем.

Хай щасливі будуть люди!

Баба (тягне до себе Ялинку)

Ви собі як хочте там,

А Ялинку не віддам!

Снігуронька

Та навіщо вам вона?

Баба

Бо у нас таких нема!

Дід Мороз (виймає зі свого мішка штучну ялинку)

Як нема – то зараз буде.

Новий рік приходить всюди.

Цю Ялинку заберу,

Вам же дам її сестру.

Баба (бере ялинку)

Ой, яка ж ти зелененька,

І пухнаста, і маленька!

Та тепер щодня весь вік

Буде в мене Новий рік.

Дід Мороз

Хай іде вам щастя в хату!

В нас – роботи ще багато:

Відвезти назад Ялинку,

Нарядити, як картинку,

Снігом землю повкривати,

Інеєм гілки прибрати,

Щоб було навколо свято.

Снігуронька

Так, роботи в нас багато.

Треба тільки не забути

Кожушки нам одягнути,

Щоб усі нас упізнали,

Радо скрізь нас зустрічали.

Ялинка

Прощавайте, друзі, час,

Але я прийду до вас

В кожну хату, в кожен дім,

Радість принесу усім!

Усі

З Новим роком!